Группа:
Пуста земля
Не стій, мерщій, облиш,
Невірний словом маревний світ.
Спини, цей рух, подій,
Відтворений війнами-лих.
Де сни, ведуть, скоріш,
До зламаної думки лиш.
Це є, те все, що вже,
Залежить від нас самих.
Створи, життя, без зрад,
Без болю, без страху і зла.
Мої слова – це прах,
Вітрами розвіяний в снах.
І вже не є моє,
Забуте слово в віках.
Я йду, але це все,
Лежить давно у наших серцях.
Що відчуваю я,
Коли спиняюсь бачу тінь душі,
В очах стоїть пуста земля,
Як вдень відсутні зорі, так вночі.
Думки, дурні, сплелись,
В моєму обличчі жах.
На жаль, цей шлях, веде,
По колу минулих втрат.
Стримай себе, й облиш,
Невірний словом маревний світ.
Де сни ведуть скоріш,
До зламаної думки лиш.
